Колись, читаючи старі видання, можна було натрапити на замітку з дилемою: «Кому віддати курячу ніжку?». На ілюстрації зображувалася родина з багатьма дітьми, де мати роздумувала, як справедливо розділити найсмачнішу частину курки між малюками, залишаючи собі традиційно менш апетитну грудку.
З появою на ринку доступних курячих стегенець зі США ця проблема зникла. У 1990-х роках ці м’ясисті шматки стали найдоступнішим видом м’яса.
Темне м’ясо, яке вважається найсоковитішим, завжди користувалося популярністю. Тому, коли в 1990-х роках до України почали масово завозити курячі стегенця з Америки, це не викликало обурення. Ці частини птиці в народі охрестили «ніжками Буша». Це пов’язано з торгівельною угодою, підписаною між Михайлом Горбачовим та президентом США Джорджем Бушем-старшим у 1990 році, яка відкрила шлях цьому продукту на українські ринки.
Решта курки викликала менше зацікавлення. Пізніше почали поширюватися чутки, що американці продають нам ніжки через вміст антибіотиків і гормонів росту. Проте, це не відповідає дійсності. Якщо антибіотики й використовувалися для профілактики хвороб на птахофабриках, вони розподілялися через кровоносну систему та накопичувалися в печінці й нирках, а не в ногах.
Використання гормонів росту у птахівництві заборонено Управлінням з продовольства і медикаментів США (FDA) з 1950-х років. Великі розміри стегенець пояснюються багаторічною селекцією та висококалорійним збалансованим кормом.
Більше занепокоєння викликала обробка тушок розчином хлору для знищення бактерій, зокрема сальмонели. Саме ці «хлорні ванни» стали причиною періодичних заборон імпорту «ніжок Буша».
Для м’ясного виробництва у США вирощували бройлерів — швидкорослі гібриди, генетично схильні до швидкого набору маси. За півтора-два місяці таке пташеня досягає ваги 2,5–3 кг, що зумовлює великі та масивні стегна.
М’ясо бройлерів може бути жирним, а бульйон — каламутним, що робить його менш придатним для дієтичних страв. Проте, смажене чи запечене, воно надзвичайно смакує, а кількість м’яса значно перевищує показники курей-несучок. Вирощування бройлерів є економічно вигідним.
Причина експорту «найсмачнішої» частини птиці, а не «несмачної», криється в економіці, а не в змові. Американські споживачі надавали перевагу курячим грудкам, а крильця були популярним снеком. Темне м’ясо мало попит, тому для американських птахофабрик ніжки були побічним продуктом. Його вигідніше було продавати за кордон, навіть за низькою ціною, ніж переробляти на корм для тварин. Для них найцінніша частина курки залишалася всередині країни.
Епоха «ніжок Буша» пояснюється просто: американці віддавали перевагу грудкам, а українці — соковитим стегнам.