Розкусити брехуна за таким мінливим ознаком, як голос, очі чи ціле обличчя, непросто, навіть якщо вкласти його цим самим обличчям у поліграф, передає Ukr.Media. Що вже казати про брехню в письменному вигляді! Проте, американські вчені з Корнельського університету тобі простягають руку допомоги: вони провели дослідження та виявили ознаки, за якими можна визначити, що співрозмовник пише тобі нахабні небіліці. Оговоримо відразу: все це робилося для англомовної аудиторії, але висновки досить показові, щоб і ми з тобою намотали їх на відповідний ус.
Якщо тобі цікава історія питання, ось вона: автори залучили спеціально навчених добровольців і вручили їм не менше спеціально розроблене додаток на базі Android для обміну текстовими повідомленнями. Сім днів і сім ночей волонтери есемесилися, не шкодуючи кнопок. В результаті вийшло 1703 розмови, з них безжально вигнали правдиві і залишили 351 діалог з елементами брехні. Їх-то вчені і піддали суворій вівісекції. І не пошкодували: в результаті було виявлено пару стійких закономірностей.
Виявляється, М і Ж у стані, що бреше, ведуть собі дещо по-різному. По-перше, жінки вибудовують більш довгі речення, що складаються в середньому з 9 слів проти 8 — у правдивих лексичних конструкціях. А ось ми з тобою залишаємося все так само стримані мовами (7 слів на стандартну пропозицію і ні буквою більше в обох випадках).
По-друге, самці людини брехунів грішать слівцями типу «неодмінно», «звичайно», «обов’язково», а самки — дієсловами «постараюся» і «спробую».
І безпомилкова ознака, яка з головою видає брехню обох статей, — застосування ними надміру особистих займенників. Правда, дівчата віддають перевагу жменями сипати «я», а джентльмени — «мій».