Один момент в історії людства міг призвести до катастрофічних наслідків. Капітан радянського підводного човна Б-59, вважаючи, що Третя світова війна вже розпочалася, віддав наказ про запуск торпеди з ядерною боєголовкою. Це сталося під час Карибської кризи у жовтні 1962 року.
Британська станція BBC у подкасті “The Bomb”, який ведуть Ніна Хрущова (онука Микити Хрущова) та Макс Кеннеді (племінник Джона Кеннеді), розкрила нові подробиці цієї події. Згідно з їхніми даними, саме дії однієї людини допомогли запобігти атомній війні.
Помилкова оцінка ситуації
27 жовтня 1962 року, відоме як “чорна субота” Карибської кризи, світ опинився на порозі ядерної війни. Цього дня над Кубою було збито американський розвідувальний літак U-2, тоді як радянські ядерні боєголовки вже перевозилися на острів.
Однак найкритичніший момент кризи розгорнувся не над Кубою, а під водою Атлантичного океану, у Саргасовому морі. Військово-морські сили США відстежували чотири радянські підводні човни типу “Фокстрот”. Кожен з них мав на борту, окрім стандартних торпед, одну торпеду з ядерною боєголовкою потужністю близько 10 кілотонн.
На борту човна Б-59 перебував Василь Архипов, начальник штабу групи радянських підводних човнів. Його присутність виявилася вирішальною. Американські кораблі скидали навчальні глибинні бомби, намагаючись змусити Б-59 спливти. Ці бомби не були призначені для знищення підводного човна, проте їхні вибухи під водою сприймалися як справжня атака.
Ситуація ускладнювалася тим, що екіпаж Б-59 майже два дні не мав зв’язку з Москвою. Акумулятори були майже розряджені, кондиціонування не працювало, а температура всередині човна досягала 40 градусів Цельсія, у машинному відділенні — близько 60 градусів. Моряки втрачали свідомість через виснаження та високу концентрацію вуглекислого газу.
Наказ капітана – підготувати атомну торпеду
Психічний стан командира човна, капітана Валентина Савицького, погіршувався. За спогадами членів екіпажу, він був переконаний, що човен перебуває під прямою атакою. Коли Б-59 почав спливати для заряджання акумуляторів, Савицький побачив навколо американські есмінці, авіаносець, вертольоти та літаки, що освітлювали його рубку.
Вважаючи, що війна вже почалася, капітан наказав: “Підготувати атомну торпеду”. У цей критичний момент Василь Архипов зумів уповільнити виконання наказу. Він помітив, що американський есмінець USS Cony намагався встановити контакт із Б-59 за допомогою світлових сигналів.
Архипов переконував Савицького призупинити запуск торпеди. Йому вдалося переконати розпаленого капітана скасувати наказ, наводячи вагомі аргументи. Запуск ядерної торпеди неминуче призвів би до катастрофічних наслідків: загибелі сотень американських моряків та у відповідь удару Сполучених Штатів. Радники президента Джона Кеннеді вже виступали за військове втручання на Кубі, тому один постріл міг би спровокувати війну між двома наддержавами.
Запуск торпеди вимагав згоди трьох офіцерів
Вирішальне значення мала процедура ухвалення рішень на Б-59. Для застосування ядерної зброї потрібна була згода трьох офіцерів: капітана, політичного офіцера та начальника штабу Василя Архипова. На інших трьох підводних човнах радянської групи для такого рішення було б достатньо згоди двох офіцерів. Це підкреслює важливість присутності Архипова на борту Б-59.
Важливою деталлю є те, що Сполучені Штати майже чотири десятиліття не знали про наближення радянського підводного човна до застосування ядерної зброї. Сам Архипов ніколи не вважав себе героєм. Він був пов’язаний з аварією на підводному човні К-19 у 1961 році, де зазнав опромінення під час рятувальної операції. Він помер у 1998 році, і, за деякими даними, наслідки опромінення могли спричинити його смерть.
Криза завершилася без війни
Наступного дня Карибська криза завершилася. Микита Хрущов оголосив про виведення радянських ракет з Куби, а Сполучені Штати публічно зобов’язалися не втручатися на острів. Вашингтон також таємно погодився вивести з Туреччини застарілі балістичні ракети “Юпітер”.
Як зазначає BBC, події на борту Б-59 показали, наскільки близьким був світ до ядерного конфлікту через помилкову оцінку ситуації, виснажений екіпаж та один небезпечний наказ.