Цуценят породистих собак обирають, спираючись на стандарти породи, де чітко розписані показники зросту та ваги по місяцях. А як бути з безпородним малюком? Адже іноді важливо знати, до яких розмірів він виросте.
В ідеалі варто було б побачити обох батьків. Але оскільки поруч із малечею зазвичай залишається лише мати, часто орієнтуються виключно на її габарити. Проте це далеко не найнадійніший маркер. Гени батька відіграють таку ж саму вагому роль (50%), і якщо невелика самка спарувалася з великим псом, цуценята можуть значно перерости матір. Ще, у собак нерідко трапляється множинне батьківство, в одному виводку від однієї вагітності малюки можуть мати різних татусів. Тому не варто дивуватися, якщо одне цуценя в майбутньому важитиме 10 кг, а його рідний брат — усі 25 кг.
Варто також звернути увагу на розміри тіла самого цуценяти. Якщо (за умови спільного батька) воно вже зараз помітно більше та важче за своїх братів і сестер у посліді, то, найімовірніше, залишиться найбільшим і в дорослому віці.
Ще один критерій — пропорції тіла та швидкість формування. Собаки дрібних порід розвиваються значно швидше, і вже у віці двох-трьох місяців виглядають гармонійно складеними, мов «мініатюрні дорослі». Натомість цуценята великих собак ростуть довго, залишаючись доволі незграбними. Тварини з масивною головою, широкою грудною кліткою та непропорційно великими суглобами зазвичай виростають кремезними. Навпаки, тонколапі цуценята з невеликою головою навряд чи будуть високими. Однак із «великими лапами» є нюанс: іноді товсті, масивні й дещо викривлені кінцівки можуть свідчити про наявність генів коротколапих порід (наприклад, такси чи коргі). Такий собака матиме широку грудину й чималу вагу, але залишиться низького зросту.
Звісно, всі ці розрахунки — лише приблизні. Стосовно дворових собак нічого не можна сказати напевно, адже їхні гени бережуть величезне розмаїття варіацій. Утім, вага більшості вуличних песиків перебуває у середньому діапазоні — від 12 до 25 кг. Це науково підтверджений факт, який пояснюється еволюцією: хаотично розмножуючись на вулицях поколіннями, собаки повертаються до фенотипу так званої «собаки-парії». Для виживання такий розмір найвигідніший — тварині не потрібно надто багато їжі, як гігантам, але вона достатньо сильна, щоб постояти за себе. Тому безпородне цуценя в будь-якому разі навряд чи виросте до велетенських розмірів.
Хоча особисто нам у магазині якось підкинули цуценя-метиса дворняжки та алабая. У дитинстві це був маленький пухкий колобок, але в людини, яка забрала його собі, він вимахав аж до 40 кілограмів.