Навіть досвідчені власники кішок можуть ненавмисно заподіювати своїм вихованцям дискомфорт, покладаючись на інтуїцію замість спостережливості. Такого висновку дійшли дослідники, вивчивши поведінку людей і тварин в умовах притулку.
Під час експерименту фахівці аналізували взаємодію між кішками і відвідувачами, серед яких були як новачки, так і власники з багаторічним досвідом. Попри впевненість у своїх діях, саме досвідчені кошатники частіше порушували особисті кордони тварин, гладячи їх по лапах, хвості та спині — областям, яких кішки зазвичай намагаються уникати.
Найкращі результати продемонстрували учасники з високим рівнем сумлінності та професійним досвідом поводження з тваринами. Ці люди приділяли увагу реакціям котів, уникаючи надмірної нав’язливості. На противагу їм, літні учасники і ті, хто схильний до невротизму, частіше намагалися контролювати поведінку улюбленців, викликаючи в них стрес. Екстраверти, як показало дослідження, попри відкритість, нерідко припускалися помилки — торкалися чутливих ділянок тіла без згоди тварини.
Примітно, що багаторічне співжиття з кішками не завжди означає вміння грамотно з ними взаємодіяти. Деякі власники діють автоматично, не помічаючи сигналів, що вказують на роздратування або тривогу в улюбленця.
На думку фахівців, контакт із кішкою має бути ініційований нею самою. Якщо тварина відвертається, притискає вуха або відходить — це ознаки, що ласки їй не до душі. Найбезпечнішими для дотиків вважаються щоки, підборіддя та ділянка за вухами — ці зони рідко викликають у кішок негативну реакцію.
Навпаки, лапи, хвіст і спина вимагають делікатності. Різкі або наполегливі рухи можуть спровокувати страх або роздратування. Важливо вміти зчитувати поведінку кішки: розслаблене тіло, повільне кліпання та піднятий хвіст свідчать про довіру та готовність до контакту.
Головне правило — повага до особистого простору. Правильно вибудуване спілкування знижує стрес, зміцнює зв’язок між людиною і твариною і робить кожен дотик актом взаємної довіри, інформує Ukr.Media.
Джерело: ukr.media