Наші собаки — соціальні істоти. Тому собаче щастя складається не лише з миски з їжею, можливості поганяти білок у лісі та здоров’я. Психологічний клімат — така ж важлива річ, як і все перелічене, якщо не важливіша. У цьому сенсі з ними, як з дітьми: порушилася гармонія в зграї — чекай капризів і бешкетувань
Але ми не святий Франциск, щоб бути вічно благосними, навіть якщо на кону поведінка собаки. Зате можемо озброїтися знаннями, які дозволять відстежити взаємозв’язок між нашими діями та реакціями звіра. А де відстежено — там виправлено. І ось сім речей, щоб зробити собаче життя щасливішим, а досвід собаківництва — комфортнішим.
«Дорослий» господар
Говорячи про дорослість, ми не маємо на увазі, що вам 35 і у вас є зарплата, щоб купити корм і поїхати у відпустку. Мова про впевненість і відповідальність. Собака — приятель інфантильний. Вона не вміє робити безпечний вибір. Спробуйте, скажімо, поставити перед нею миску преміум-корму для схуднення і коробку крилець з KFC. Ну звісно ж, крильця смачніші, хоч і рвуть гострими краями кишечник.
Щодо курячих кісток, як правило, у нас немає сумнівів. Але іноді ми довіряємо собаці приймати небезпечні рішення, не підозрюючи про це. Наприклад, пес злякався салюту і побіг додому, а ми біжимо за ним і тим самим схвалюємо його побоювання. Які взагалі-то марні — у нас же не землетрус. А раз «дорослий» пішов за собакою, то собака ніби права, а отже справедливо не захоче більше какати на небезпечній вулиці. Вуаля, дозволивши псу вирішити, куди йти в такій ситуації, ми закріпили страх.
Приймати рішення — занадто важка робота, щоб звалювати її на худі песячі плечі. І якщо собака відчуває, що вирішувати за неї нікому, її ресурси швидко вичерпаються, вона стане нервовою і тривожною.
Звісно, іноді можна «порадитися» з псом, куди сьогодні йти гуляти — в сквер за пташками чи в зоомагазин за новим м’ячем. Але тут будь-яке рішення безпечне, тому нехай вирішує.
Собака в радість
Одна з песячих суперздібностей — емпатія. Погана новина, яка з цього випливає: собака відчуває, якщо дратує вас. І засмучується від цього цілком відчутно: починає капризувати на прогулянці або нервово гавкати на шурхіт у квартирі. У господарів трапляються погані дні, у ці моменти традиційна двогодинна прогулянка з містером Хаскі може видаватися каторгою. У такому випадку не геройствуйте. Краще пропустити вечірню пробіжку, ніж провести її на нервах. Пописали і досить. Відкласти спілкування з собакою, коли ви до нього не готові, нормально.
Зрозуміле «ні»
Іноді собаці доводиться забороняти всяке. Але мамине серце не камінь, а пси вміють умовляти. Тому часом виходить, що звірятко дві години у відповідь на «ні» нило і шкребло лапою по колінці, бо захотілося негайно пограти в м’яч. І ви здалися і почали той м’яч приречено кидати. Як все це виглядає? Так, ніби можна було не забороняти і всі ці ваші «ні» — пусті слова. Тож варто взяти за правило: якщо хоч трішечки можна, дайте прохане відразу. Якщо не можна — не піддавайтеся, навіть коли пес приповзе до вас просити на колінах і в сльозах.
Сімейна єдність
Якщо вас у собаки більше, ніж одна мати, доведеться домовитися про політику. Скажімо, сидите ви на дивані вдвох і тут приходить жахливо сиротливий пес із запитанням, чи можна прилізти ось на цю подушечку. Одна мати каже, що не можна — диван білий, а собака руки після туалету не помила. Згадана немита псина йде до другої матері з тим самим запитанням. І та більш поблажлива — все одно на завтра хімчистку дивана замовили, нехай собака залазить. Ну а коли між матерями згоди немає, це непедагогічно і збиває пса з пантелику. А збитий з пантелику пес, як вже писали вище, джерело проблем.
Несвята песомати
Обурюватися з питань, наприклад, собачого виховання — це нормально. Бути весь час радісним і ніжним не може ніхто. І краще не накопичувати в собі роздратування, вдаючи святу мамочку, а видавати емоції своєчасно. По-перше, пес все одно відчує підступ. По-друге, якщо вибіситися після довгого утримання, гнів за непослух обов’язково буде суворішим, ніж собака того заслуговує. Наприклад, розучуєте ви команду поруч, а ваш впертий містер Бульдог все заняття норовить умчати в пампаси.
Не прикидайтеся солоденькою, коли роздратування хлюпає з вух. Поговоріть з містером суворо одразу, щоб наприкінці заняття не зірватися на крик, коли вже несила терпіти.
Є ризик, що зрив станеться в момент, коли пес уже вирішив стати слухняним. Та й осадок у собаки від заняття залишиться неприємний.
Кризовий аналіз
Якщо пес став поводитися дивно, не варто першим ділом влаштовувати «серйозну розмову» з самим псом. Жодна собача дивина — будь то раптова купа на дивані або не за графіком розорене сміттєве відро — не виникає з повітря. І найчастіше причина — не придуркуватість тварини, а негаразди в зграї. На шляху до повернення співжиття в мирне русло спочатку варто проаналізувати, чи не змінилося щось у стосунках між членами сім’ї. Чи немає серед них когось, хто був або раптом став проти собаки. Є багато випадків, коли до «раптових» проблем поведінки призводила сварка господарів або думка бабусі, що собакам місце не в будинку, а на дворі.
Прикордонні стовпи
Собаки, як і всі нормальні діти, люблять під шумок перевіряти, чи на замку кордони. А ось зараз? А тепер все ще не можна за них вийти? Для взаємного комфорту краще стежити, щоб прикордонні стовпи псина не викопувала без санкцій вищого керівництва. Мова йде про правила життя в сім’ї, які встановлюють господарі, а не собака. І змінюються вони тому, що стало зручно старшим, а не тому, що сьогодні лінь ловити пса, який знову порушив заборону і побіг ганяти дачних курей. І мова не тільки про заборони, але й про манеру спілкування. Наприклад, ввічливі собачки отримують додатковий смаколик за сніданком. А грубі собачки, які скиглять і вимагають, йдуть геть з кухні. Завжди, без винятків.